-Ех,не хочеться покидати рідний край...-сказала мама з болем в очах.
-Не хвилюйся,все буде добре,війна скоро закінчиться,-посміхаючись промовив Івась.
-Сядь на лавку,перед дорогою завжди треба посидіти,кажуть,що тоді дорога буде легшою.
-Якби ж то мамо,якби...
Вони довго журилися,не хотіли покидати Україну,але німецькі війська сунули на країну і безжалісно трощили все.
-Але ж ми повернемось,мамо,повернемось?
-Хотілося б синку,навіть якщо не вдасться,я все одно залишу тут частку себе,тіло буде десь далеко,а душа рватиметься на волю,на рідну землю -Україну.
-Мамо,ешелон рушай,швидше,бо не встигнемо!