Як часто нам не вдається знайти спільну мову з нашими дідусями й бабусями. Їхній життєвий досвід найчастіше здається нам застарілим, тому ми хочемо все робити самі. Якось ми з дідусем робились об заклад, чий час цікавіше. Він говорив, що вони будували нову країну, боролися за свої ідеали, а ми тепер нічим не цікавимося, крім себе й комп’ютера. А я доводив, що тепер набагато більше можливостей, а місце для боротьби й у наш «байдужний» століття найдеться. От брат мій, наприклад, на площі в мітингу брав участь, щоб проїзд студентам дешевше зробили. Так вони ж добились свого! Виходить, і ми боремося!
Дідусь тільки посміювався над моєю запальністю. А я раптом зрозумів, чому його час здається йому кращим. Тоді він був молодим і був щасливий, у нього все було спереду, він був сильним і не замислювався про багатьох сумних речах, про які змушений думати тепер. Тоді я вирішив припинити нашу дурну суперечку й запропонував дідусеві партію в шахи. За цією грою дід завжди забуває про вік і молодіє на очах. А мені так приємно подарувати моєму дідусеві хоч кілька хвилин молодості!