Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток
старослов'янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення у 2000
році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на
Русі.
«Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для
неділі та свят. Переписане у 1056–1057 рр. із староболгарського оригіналу, як
гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира,
який в написі книги названий «близьким» родичем князя Ізяслава Ярославича (за
гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина Остромира Феофана могла бути
донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської). За гіпотезою Юрія Диби
та Ігоря Мицька походження протографу книги слід пов'язувати зі скрипторієм
чеського бенедиктинського слов'янського монастиря в Сазаві, про що свідчить її
місяцеслов та художнє оформлення. Вірогідно також, що у Києві могли знайти
прихисток і сазавські монахи-вигнанці[1].
Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач
детально розповів про обставини виготовлення і про час роботи:
Слава тебе г(оспод)и ц(ар)ю н(е)б(е)сьныи. яко подоби мя
написати еу(ан)г(е)лие се. почахъ же е писати. Въ лет(о) .6564. А оконьчахъ е
въ лет(о) .6565. Написахъ же еу(ан)г(е)лие се. рабоу б(о)жию нареченоу сущоу въ
кр(е)щении иосифъ. а мирьскы остромиръ. близокоу сущоу изяславоу кънязоу.
изяславоу же кънязоу тогда предрьжящоу обе власти и о(т)ца своего ярослава. и
брата своего володимира. самъ же изяславъ кънязь . правлааше столъ о(т)ца
своего ярослава кыеве. А брата своего столъ поручи правити близокоу своемоу
остромироу нове городе. Мънога же лет(а) дароуи въсътяжавъшоумоу еу(ан)г(е)лие
се. на оутешение мъногамъ д(у)шамъ кр(ь)стияньскамъ. да и емоу г(оспод)ь б(ог)ъ
бл(агослове)ние с(вя)тыхъ еванг(е)листъ. и иоана. матфеа. лоукы. марк(а). и
с(вя)тыхъ прао(те)ць. Авраама. и исаака. и иякова. самомоу емоу. и подроужию
его. феофане. и чядомъ ею. и подроужиемь чадъ ею. съдравьствоуите же мънога
лет(а). съдрьжаще пороучение свое. АМИНЪ.
АЗЪ ГРИГОРИИ ДИякон(ъ). написахъ еу(ан)г(е)лие е. да иже
горазнее сего напише. то не мози зазьрети и мьне грешьникоу. почахъ же писати
м(е)с(я)ца октяб(ря) .21. на памят(ь). илариона. А оконьчах(ъ). м(е)с(я)ца.
маия въ .12. на па(мя)т(ь) епифана .:. молю же вьсехъ почитающихъ не мозете
кляти. нъ исправльше. почитаите Тако бо и с(вя)ты(и) ап(осто)лъ паулъ
гл(агол)етъ. Бл(агослови)те. А не кленете. .:. АМИНЪ .:.
Таким чином «Остромирове Євангеліє» — найдавніша точно
датована велика за обсягом рукописна пам'ятка, створена на Київській Русі (за
винятком віднайденого 2000 року російськими археологами Новгородського кодексу,
який, попри те, є пам'яткою зовсім іншого характеру). В ньому, крім
особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які
згодом стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє»
є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов.
Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді.
Вважається, що воно вперше було виявлено 1701 року (зазначено в описі одного з
храмів московського Кремля). 1720 року відіслано, поряд з іншими старими
книгами, за наказом Петра I в Санкт-Петербург. Потім сліди його губляться до
1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі померлої Катерини
II. Олександр I розпорядився передати книгу до Імператорської публічної
бібліотеки (нині Російська національна бібліотека ім. М. Салтикова-Щедріна,
Санкт-Петербург), де вона зберігається й донині. Рукопис було прикрашено
перетином-окладом з коштовним камінням, через що він мало не загинув, бо 1932
року, розбивши вітрину, його викрав водопровідник[Джерело?]. На щастя,
зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними — на
шафу), де її незабаром знайшли. Заново переплітати рукопис не стали.
З початку XIX століття почалося наукове вивчення рукопису.
Вперше «Остромирове Євангеліє» було видане А. X. Востоковим 1843 з додатком
короткої граматики словника та грецького тексту, поданого під рядком. Для цього
видання (не факсимільного, а набірного) був виготовлений спеціальний слов'янський
шрифт, який був покликаний якомога точніше відтворити почерк оригіналу (Існує
передрук: Wiesbaden, 1964). Пізніше вийшли й факсимільні видання (чорно-біле,
1883; кольорове подарункове у форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988).
Неодноразово видавався текст пам'ятки. Його уривки входили до обов'язкової
програми шкіл у царській Росії.
Матеріали «Остромирового Євангелія» були використані, в
певній мірі, для створення сучасних граматики і словників старослов'янської
мови. Пам'ятці та її мові присвячено чимало досліджень, однак мова цього
рукопису, особливості його словника, як і раніше, вимагають ґрунтовного
вивчення.