9 травня міста і села України одягаються в свій найкрасивіший наряд. На будинках вивішуються національні прапори. Вулиці прикрашуються різнокольоровими прапорцями, квітами, картинками. Увечері запалюється святкова ілюмінація. Природа теж допомагає прикраситися до свята. Напередодні майських свят на деревах з'являються листочки, зеленіє трава, зацвітають дерева. Особливо ошатно виглядає вишня.Війна почалася в 1941 році і забрала мільйони життів. Вона тривала довгих чотири роки. Люди воювали за свободу своєї Батьківщини, щоб ми, їхні нащадки, могли вільно говорити на своїй рідній мові. У моїй родині свято шанують пам'ять моїх прадідів, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Вони померли давно, до мого народження, але в сімейних альбомах я бачив їх фотографії. У дідусів зберігаються їхні нагороди.8 травня ми всі разом ходили до Алеї Військової Слави. На довгому стенді там висять фотографії всіх ветеранів війни, які поклали своє життя за визволення нашого міста. Там є і фотографія мого дідуся.9 травня я дивився по телевізору парад перемоги. Мені сподобалося, що на трибунах разом були і ветерани війни, і президент країни, і уряд майже у повному складі. У параді брали участь не тільки сучасні військові, а й ветерани, які проїхали на старих вантажівках по святково убраному майдану.Відкривали парад військові, одягнені у форму воєнної пори. За ними пройшли солдати різних родів військ. Це були десантники, моряки, танкісти, прикордонники і військові музиканти.Наприкінці параду над нами пролетіли літаки, позаду яких в небі залишилися смуги. Парад мені дуже сподобався. Увечері ми пішли на салют. Він був дуже красивий. Назад я йшов поруч з дідусем. На піджаку у нього дзвеніли нагороди. Назустріч нам йшли люди. Вони вітали дідуся з перемогою, дякували йому і бажали йому здоров'я.Я пишався, пишаюся і буду пишатися моїм дідусем, моїми прадідусями і моєї великої Батьківщиною, яка вистояла у жорстокому протистоянні з кривавим ворогом – німецько-фашистськими загарбниками.