З давніх часів славиться українській народ не тільки своєю працелюбністю, а й своєю неймовірною любов’ю до Батьківщини і
рідної культуру. З великою гордістю старше покоління прививає нащадкам повагу до стародавніх традицій, обрядів та свят.
Довгий час свято Івана Купала вважалось святом, на якому кожний може проявляти власні почуття і таланти. Головною метою вшанування цього свята православною церквою була спроба викоренення язичницьких звичаїв. Відзначався день Івана Купала напередодні збору врожаю. Переважно святкувала молодь, але розводити купальські вогні доручалось лише старим людям. Селяни вірили, що купальське багаття наділено магічною силою. Тому проводячи обряд стрибання через вогонь, люди сподівалися позбутися невдач,хвороб, безплідності, злих чарів.
Символом свята Івана Купала була марена – ритуальне деревце, яке прикрашалось квітами і стрічками. Марену вважали чарівним деревом і його гілочки селяни несли в дім або розвіювали на городі.
Існувало багато повір, пов‘язаних з квітом папороті. Народ вірив що в ніч на Івана Купала на цій рослині розквітає вогняна квітка, яку охороняє нечиста сила. Вважалось, що той, хто зможе знайти цю квітку, отримає великі знання, зможе зцілювати людей і зазирати у майбутнє.
Нажаль, у наш час свято Івана купала не настільки відоме як раніше. Але все одно, люди і донині вважають, що ця ніч сповнена таємничості і чар.