Гекльберрі був вільний птах, бродив де заманеться. У гарну погоду він ночував на сходах чужого ганку, а в дощову - в порожніх бочках. Йому не треба було ходити ні до школи, ні до церкви, він нікого не повинен був слухатися, над ним не було пана. Він міг вудити рибу або купатися, коли і де йому було завгодно, і сидіти у воді, скільки заманеться. Ніхто не забороняв йому битися. Він міг не лягати спати хоч до ранку. Навесні він перший з усіх хлопчиків починав ходити босоніж , а восени взувався останнім. Йому не треба було ні митися, ні надягати чисте плаття, а лаятися він умів дивно. Словом, у нього було все, що робить життя прекрасним. Так думали в Санкт-Петербурзі все виснажені, скуті по руках і ногах "добре виховані" хлопчики з поважних родин. "
Хлопчик Гек Фінн - головний герой роману М. Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна». У нього непроста доля - через п'яниці батька, Гекові доводилося бродяжити, поневірятися по добрих людях, жити на смітнику. Але, незважаючи на такі важкі умови, цей герой не озлобився, зберіг добрий і веселий норов, чуйність, почуття справедливості.