Стоячи на автобусній зупинці я спостерігав наступне: на іншій стороні вулиці біля будинку сиділо покинуте кимось цуценя. Всі прохожі йшли, ніби і не помічали бідну тваринку. Та ось вулицею йшов безхатченко. Спочатку він пройшов повз цуценя. Та потім оглянувся і повернувся. Чоловік підійшов до тваринки, погладив його. А потім дістав з кишені шматок хліба і почав годувати цуценя. Чоловіку самому не було чого їсти, проте він пожертвував останньою їжою і допоміг бідненькій тварині. За цим спостерігало багато людей, які потім почали сходитися до чоловіка та цуценяти. Ось раптом з гурту людей вийшов хлопець і запропонував забрати цуценя до себе додому. Хлопець взяв тваринку на руки притиснув до себе і сказав "Не хвилюйся, маленький, адже не всі люди такі байдужі". Через декілька днів я знову побачив того хлопця разом з тим самим цуценям. воно доглянуте і його погляд був щасливим.
зробимо висновок, навіть у тяжку годину деякі люди все ж таки думають не лише про себе, а й бачать дрібниці навколо себе, до яких намагаються привернути уваги і зарадити горю інших.