У гущавині золотавих дерев протягають молоді зелені сосонки, а три старі сосни, зібравшись у купу, піднімаються над ними. На вохристо-жовтій траві видні зелені острівці.Вони «прощаються» із зеленими літніми денечками й, жовтіючи «переходять» у золоту осінь. На блакитному небі, по якому пливуть повітряні хмари, не видно хмар, сірості й інших ознак поганої погоди. Ріка - дзеркало всього пейзажу. На її гладі відбиваються дерева, які ростуть уздовж її й блакитне небо.Вона тягнеться, розділяючи картину на дві частини. Беріг ріки посипаний чистим, начебто просіяним, піском. Улітку там грає й купається сільська дітвора. Стежка, витоптана місцевими жителями, веде в густий ліс.Там вони збирають гриби й лісові ягоди. У правому нижньому куті видна тінь від великого дерева. Сам пейзаж намальований з висоти. Щоб зобразити все це, художник, напевно, забрався на височину, перед цим довго вибираючи місце, де він буде намалювати. Надихнувшись картиною, я приступилася до творчості, тільки я стала малювати не пейзаж з картини, а в моєму селі. Природа на ілюстрації була дуже схожа на нашу, Брейтовскую. Наприкінці уроку я показала роботу вчительці. «Молодець, п'ять»- схвалила вона.