Билина – особливий
пісенний епічний жанр, що склався в російській фольклорі на рубежі X-XI
століть. Як і в народній казці, в билині присутні етнічні елементи
побутописання і міфотворчості, однак її відмінністю є не розважальний
або повчальний сюжет, на якому засновано казкове оповідання, а опис
історично значущих подій, які втілили народне уявлення про богатирську
силу і доблесті.
У казці персонажі втратили прямий зв’язок з реальними героями і придбали
абстрактне значення, виражене в протиборстві добра і зла. Сюжет казок –
вигадка, створений як трансформація реальності в чудовий образ,
пов’язаний з містичними уявленнями певної етнічної групи про навколишній
світ.
Билина конкретизує героїв, які відіграли важливу роль в історичних
подіях або прославилися серед одноплемінників особливими достоїнствами і
ратними заслугами.
Істотно відрізняється і стиль оповіді в казках і билинах. Зміст казки
передається у звичайній оповідної манері, близькій до розмовної мови.
Билини виконуються урочистим речитативом під струнний акомпанемент,
завдяки якому сказитель має можливість зберегти ритм силабо-тонічного
вірша, властивий билинному тексту.