Фла́вій Петро Савва́тій Юстиніа́н (лат.Flavius Petrus Sabbatius Iustinianus, грец.Φλάβιος Πέτρος Σαββάτιος Ιουστινιανός), відоміший як Юстиніа́н I (* 483 (за іншими даними 482), Тавресій, Верхня Македонія — † 13 чи 14 листопада 565,Константинополь) — візантійський імператор з 1 серпня 527 до своєї смерті в565. За легендами Юстиніан мав слов'янське коріння, і вже за часів правління свого дядька Юстина І грав ключову роль у політичному житті Візантії[1].
Біографія
Юстиніан І швидше за все був іллірійцем, народився у сім'ї селян в Таурезіумі (Македонія), проте завдяки дядьку Юстину І отримав освіту в Константинополі. Бездітний Юстин І швидко прив'язався до розумного племінника, котрий, за сприяння впливового родича, зробив стрімку кар'єру до звання командувача столичного військового гарнізону (magister equitum et peditum praesentalis). Згодом Юстин І усиновив хлопця та зробив його своїм правонаступником[2].
Як і Наполеон, Юстиніан І мало спав, був надзвичайно енергійним та уважним до дрібниць. Крім того, Юстиніан І був чудовим уособленням «візантійської політики». Нещирий, лицемірний, зверхній та підступний, він злегка нехтував укладеними договорами та обіцянками заради досягнення власних цілей. На нього справляла сильний вплив його дружина Феодора, колишня танцівниця та куртизанка[2].Після її смерті він став менш рішучим як правитель.