Ясна річ, що перед нами зовсім не побутова картинка. Автор, використовуючи алегорію, показує творчий поступ людини, входження у літературу молодого покоління шістдесятників, виходить на загальнолюдські проблеми. Це отой вічний мотив відваги й обережності, Дедала й Ікара. Цей міфологічний сюжет трактується по-різному: одні віддають належне передбачливості батька, який попереджав сина, що не варто дуже наближатися до сонця. Та здебільшого симпатії віддаються юному Ікарові, який прагнув пізнати непізнане, вирватися на волю (адже вони з батьком були в полоні).