Незважаючи на те, що після здобуття Україною незалежності у 1991 році українська мова отримала статус державної, особливих досягнень у сфері мовної культури немає й досі. Зараз склалося так, що споріднені мови не збагачують одна одну, а самознищуються. Це ще раз говорить про те, що треба з більшою пильністю дбати, щоб українська мова не тільки залишалася чистою, а й зберігалася та поповнювалася, а корені мовних джерел не занехаювалися і підживлювалися.
Зараз наша рідна мова майже щодня засмічується суржиком, споконвічні українські слова перемішуються з чужими, або навіть зі штучно створеними словами та зворотами. Перш за все, це відбувається через далекі від взірця передачі на телебаченні та радіо, публікації в ЗМІ та на інтернет-сторінках. Не менш негативний приклад подають і наші можновладці, які, виступаючи з трибун, порушують створені ними ж самими закони. Спостерігаючи за такими порушеннями, українську мову не поспішає опановувати і широкий загал. І реальних зрушень не буде, доки мовні закони не будуть функціонувати на державному рівні.