Учитися жити - то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоча прожили життя. Здається, тут нічого важкого нема. Але згодом, через декілька десятків років, часто так хочеться повернути втрачені моменти! А як потрібно жити, щоб у старості не мріяти змінити своє минуле?
По-перше, потрібно залишити слід після себе в історії свого народу, щоб тебе пам'ятали, згадували. Адже людина, яка живе в пам'яті та душах людей,- безсмертна. Прикладом моїх слів може стати життєвий шлях Т.Г.Шевченка. Йому забороняли творити свої чудові вірші, малювати, але він не здавався й надалі удосконалював українську мову. Саме тому Кобзареве слово пройшло через довгі століття, а зараз є своєрідним кредом нашого народу. Т. Шевченко залишив після себе слід, він навчився жити.
По-друге, нам необхідно цінували кожну хвилину, насолоджуватися кожним моментом, ніколи не здаватися. Яскравим прикладом із власного життя може стати моя бабуся. Їй 60 років і вона... подорожує, займається спортом, милується природою! На моє питання, чому не сидить вдома, як всі інші літні люди, відповіла: "Життя у нас одне, тому потрібно вижити всі соки з нього".
Отже, щоб правильно й гідно прожити своє життя, необхідно цінувати кожку хвилину, залишити після себе слід в історії.