Справедливість — мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість тамудрість в повній рівновазі й гармонії («кожному своє»). За Платоном саме справедливість державного устрою породжує у нього «однодушність» (homonoia) і дружбу (philia) співгромадян, жінок і чоловіків.
Чимало філософсько-правових концепцій розглядають справедливість, як найвищу, навіть передумовну правову цінність та морально-етичну цінність.
Справедливість загалом є елементарною властивістю людини, як моральної істоти у її ставленні до інших людей. Правова справедливість є категорично-безумовним моральним обов'язком влади — вищим від будь-яких її прогресистських намірів та устремлінь.