Здраствуйте, воїни!
Пише вам учениця 11 класу, Тетяна. Я не знаю хто ви, з якого міста чи села, але все одно пишу... Пишу тому, що кожен із тих хто живе на мирній території має бути вдячний всім вам і кожному з вас окремо.
Я хочу, щоб ви знали, що вас підтримують, за вас моляться, в вас вірять! Я дякую вам за те, що першого вересня пішла до рідної школи, дякую за те, що я можу будувати плани на майбутнє, дякую за те, що я вільна! Я хочу побажати вам богатирського здоров*я, хочу щоб ви вірили в свою перемогу так, як ми віримо в вас. Війна колись скінчиться - настане мирний час, але ви назавжди залишитесь для нас героями, навіки у наших серцях залишиться й пам*ять про тих, хто вже ніколи не повернеться додому, чиї діти вже ніколи не побачать тата...
А ще я хочу попросити:
Живіть, живіть заради коханих, заради дітей, заради
власного майбутнього, заради миру і правди, заради
України, будь ласка, повертайтеся живими - більш ні-
чого не треба.
Ви запитаєте, а якже перемога, а я знаю, що кожен із вас битеметься до останньої краплі крові, а отже якщо ви живі - перемога за нами!
Борітеся - поборете! Вам Бог помагає!
02.09.2016 Тетяна, 16 років