То я могла б нічого не писати, за мене все ручка писала б.Довго вона роздумувала над цим.А коли мама прийшла в кімнату, то Наталочка розповіла їй про свої роздуми.Мама трохи подумавши відповіла:
- Так це справді добре,але ти тоді не будеш нічого знати.
- А й справді,-відповіла Наталочка.
Коли мама вийшла то вона зрозуміла що не хоче бути нерозумною дитиною.