Захар Беркут:
1.Кожний дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили,ослаблюеться громада.
2.Невже між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити.
3.Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомогти іншим тягарем, а хісна приносить ніякого, тоді він уже і жити не варт.
Мирослава:
1.Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів.
3.От дівчина! Тій не жаль би бути мужем.І певно, ліпший з неї був би муж, ніж її батько.
Максим:
1.Життя в неволі-нічого не варте.
2. Зраджуючи свій рід, ведучи монголів через гори…Ні, краще вмерти,ніж так заробляти на вільність.
Тугар Вовк:
Простите не знаю, надеюсь хоть чем-то помогла…