Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
Основна
думка: Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, / Поки
не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачить… Композиція «Ой летіла
стріла»
Експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина.
Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль.
Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької, смерть героя.
Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.
У
баладі «Ой летіла стріла» змальовується, як загинув удовин син від
стріли. Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть
над убитим. Де мати плаче — там «Дунай розлився», де сестра — там
«слізок криниця», а де миленька — «земля сухенька». Сестра й мила скоро
забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. У баладі присутні
гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.