Українське народне вбрання — національний одяг українців, створений на усіх етапах історії України.
В основному український національний одяг має однакові складові. Весь одяг відрізнявся в залежності від пори року (літній і зимовий), соціального стану населення українських земель (шляхта, козаки (військовики), міське насення, посполиті, сільське населення, чумаки), від природньо-кліматичних особливостей місцевості, тобто одяг населення лісової смуги (Полісся) відрізнявся від одягу гірського населення (гуцулів, бойків, лемків) та від лісо-степових (Поділля, Наддністрянщина, Слобідська Україна) або степових земель (Запорожжя, Бессарабія). Також вбрання було святковим (повний стрій) та на кожний день. За основу національного вбрання береться повний святковий стрій. Основні елементи українського народного вбрання були сформовані ще в княжі часи та пізніше майже не змінювалися, про це свідчать назви одягу, які були відомі ще з князівських часів: свита, кожух, сорочка. Українське вбрання має в собі риси скіфського та візантійського одягу. На незначні зміни в одягу впливали також історичні часи та зміни в державності, межах українських земель. Так одяг княжої доби мав риси візантійської культури, а одяг козацької доби був зміненний під впливом пристосування до віськового одягу.
«"Тільки малоросіянки та парижанки вміють вдягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно вбираються дівчата, парубки теж ладно... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм, дарма що здоровенні чоботи. А які дукати, моніста! Головні пов'язки, квіти! А які лиця! А яка мова! Просто краса, краса і краса!" »