Наше життя почалося не зараз, не сьогодні вона й закінчиться. Багато століть створювалася історія.
Великі люди – учені й воїни, герої й мудреці – по крупицях робили наше
життя такий, який вона дісталася нам. І кожний момент цього життя
можливий тільки тому, що були сторіччя до нього. Про це ми повинні
постійно пам’ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжувати
жити, залишатися повноцінною людиною – сполучною ланкою в безперервному
потоці часу
Пам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі.
Адже для того щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколінь
людей створювали наше суспільство, робили життя такий, який побачили
неї ми. Та й у нас самих – пряме продовження моральних, культурних,
історичних цінностей дідів і прадідів. Пам’ять про збіглих родичів
також, а може навіть більше священна, чим пам’ять про видатних діячів
минулого. «Під кожною могильною плитою – світова історія», – говорив Г.
Гейне. І дійсно, кожна людина неповторна у своїй індивідуальності,
кожний залишає свій слід у житті, пам’ять про свої справи, думки,
життєвих устремліннях
Саме минулі покоління створили нас теперішніх, підняли наші думки й
почуття до вершин людської мудрості. Тому ми завжди повинні зберігати у
своїй пам’яті слід тої людської краси, той вогонь, що висвітлював життя
збіглих, вогонь, що вони передали нам, а ми передамо нашим нащадкам.
Адже людина затверджується у світі не тільки як мисляче й істота, що
почуває, але і як одне з ланок у міцному вічному ланцюзі, що з’єднує
минуле й майбутнє.
Чим більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів,
тим краще усвідомлює він своє місце в цьому світі, тим глибше почуває
свою відповідальність за майбутнє. У наших предках – корінь нашого нинішнього існування, джерела нашої честі, совісті, достоїнства, ідеалів
Усе у світі покриється пилом забуття,
Лише двоє не знають ні смерті, ні тління:
Лише справа героя так мовлення мудреця
Проходять столетья не знаючи кінця
Фірдоусі
Ми повинні берегти й почитати пам’ять про померлих, тому що, як
сказав В. А. Сухомлинский, у кого немає в душі минулого, у того не може
бути й майбутнього. І він був прав. Могили померлих, близьких нам людей є
відбиттям нашої душі. Акуратна й доглянута, вона передає нашу любов,
пам’ять. Вона символізує продовження життя людини в наших серцях. Так
само як забуті могили – наша байдужість. Скільки більш-менш високих, але
однаково важливих справ зробили живучі до нас. Видатні герої великих
історичних воєн, учасники переломних моментів історії – наші діди й
прадіди. Їхній час було часом боїв. Вони боролися за наше щастя, за те,
щоб ми зараз одержали можливість жити у світі й спокої. Зараз, на жаль,
про це забувають.
Але ж люди присвятили боротьбі все своє життя, деякі загинули за
світлі ідеали. У нас у сім’ї з покоління в покоління передаються
оповідання про Велику Вітчизняну війну, у якій брали участь наші діди
(прадіди), дбайливо передаються записи, зроблені їхньою рукою, їхнього
враження від тих подіях. І що б зараз не говорили із приводу того, мала
сенс чи ні та війна,
праві були ми чи ні, – для мене не існує такого питання. Мене обурюють
люди, які, не будучи самі живими свідками происходящего в ті дні,
беруться засуджувати й переробляти історію. Я вважаю, що це були великі
дні, а наші предки були великими людьми. І в докір подібним
горі-критикам необхідно зберегти світлу пам’ять про їх і передати
майбутнім поколінням
Але неповторна й цікава доля не тільки тих людей, які пішли, які
брали участь у великих подіях минулого. Нашої уваги й участі вимагають і
ті, хто живуть зараз – нинішні старі й бабусі. Вони почувають, що їхній
час іде й найбільше мають потребу в підтвердженні того, що пам’ять про
їх збережеться в серцях дітей і онуків. Тому варто іноді відкласти всі
свої заняття, сісти поруч і попросити розповісти що-небудь про себе.
Упевнено, ви не пошкодуєте про час, витраченому на те, щоб їх послухати.
Мінути уваги з вашої сторони продовжать життя цих людей, а ви почуєте
багато цікавого й повчального, важливого для вашого духовного розвитку