Біля школи росла Яблунька . Навесні вона стояла як Сніжна Королева вся у білому цвіті .
Та вже був кінець літа, Яблунька була вся у соковитих , дозрілих яблучках. Вона кликала свого друга Вітерця . Щоб він потрусив її гілочки.
- Вітер , Вітерець , обруси , ох , обруси мої гілочки!
- Та для чого? Ти стоїш така гарна. Вся у яблучках , он всі милуються тобою.
-Та я хочу порадувати діток. Вони вже повернулися до школи.
- Ну тоді чекай! зараз я зашумлю серед твоїм листячком! Затрушу твоїми гілочками!
- Так , любий Вітерець! Шуми листочками , труси гілочками , нехай падають яблучка !
- Чи по всім листочкам пробігтися ?Чи всі яблучка струсити?
- Прошу лише трошки потруси . Та не забувай і завтри прилетіти.
Тай защумів вітерець листочками , затрусив легко Яблунькою..Впало пару яблук , гарний для дітей гостинець.....
(скоротіть собі як хочете)