Тема «Гомін, гомін по діброві»: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників. Ідея «Гомін, гомін по діброві»: уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги. Основна думка: Головна думка твору — засудження зради, коли людина проміняла батьківщину, любов і повагу рідних на багатство та розкіш. Кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові. Історичною основою «Гомін, гомін по діброві» могло стати поодиноке явище зради, яке засуджувалося не лише суспільством, громадою, але й близькими родичами зрадника. Композиція «Гомін, гомін по діброві» Пісня — це діалог між матір’ю і сином. Твір умовно складається з двох частин. Спочатку мати виганяє сина з дому, щоб той ішов на війну, а потім кличе його додому. Жанр: народна соціально-побутова козацька пісня Художні засоби «Гомін, гомін по діброві» • Риторичні оклики: «Мене кіньми наділяють!» «Нехай тебе орда візьме!» «Нехай тебе турки візьмуть!» «Сріблом, золотом наділяє!» «Тоді брат твій з війська прийде!» • Риторичні запитання: «Коли, брате, з війська прийдеш?» • Повтори: «Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…» • Звертання: «Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю». • Метафори: «Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри», «мене змиють дощі. • Епітети: Густі (терни), буйні (вітри) • Зменшувально-пестливі форми слів: «зіроньками»; «слізоньками»; «додолоньку»; головоньку». Центральний образ твору — образ козака-зрадника. Слово «зрада» не вживається у пісні, але розкривається описово, через діалоги, коли козак запевняє, що йому не страшні ні турки, ні орда, які його наділяють кіньми, сріблом, золотом. Мати не може змиритися зі зрадою сина й проганяє його. Негативно ставляться до козака й дві старші сестри. Тільки молодша, не розуміючи ще, любить козака як брата. Сам козак розуміє, що вороття йому немає, тому відповідає молодшій сестричці, що повернеться, як пісок зійде (проросте) на камені. Так він відповідає й матері, у якої прокинувся жаль та родинні почуття. Поряд з образами людей — образи природи: діброва, туман, поле. Гомін по діброві — це як розбурхані почуття, туман — як неприємне, огидне явище зради. Пісня пронизана сумним настроєм, жалем. Пісня викликає жаль через змарновану долю козака, захоплення силою материнських почуттів, поетичністю образних картин, особливо відповідей брата сестрі й матері щодо свого повернення.