- Привіт! Що читаєш?
- Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися!
- Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.
- Так, вірші чудові. Шевченко – справжній талант. Я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!
- Так! Хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та допомогли у навчанні.
- Так і було! Ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.
- Це правда. Проте сам Шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. Уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. Йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.
- Та й у нього самого доля непроста була. Мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.
- Поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. Це те, чим Шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. Тобі ось який вірш найбільше подобається?
- Ой, та я й не знаю, багато їх! «Лілея», «Сон», «Гайдамаки» та інші. А ти бачив картини Шевченка? Як тобі?
- Бачив деякі, і картини, і малюнки. Вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. Він і портрети малював, і пейзажі.
- Так, дійсно талановита людина талановита в усьому! Це викликає захоплення!
- Згоден!