«Повість минулих літ» — це перший літопис,
який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». До речі, саме він
проливає світло на історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя
Нестора Літописця — автора цього твору.
Літопис
розповідає про початок української держави, про перших наших князів. Цікавою є
легенда про заснування Києва: апостол Андрій Первозваний під час подорожі по
Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто:«Бачите ви гори сі? Так от, на сих
горах воз-сіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне
Бог». Докладно автор розповідає про походи київських князів, про
Олега та його похід на столицю Візантії Царгород (сучасний Стамбул), на воротах
якого він повісив свій щит на знак перемоги. Одним із найвідо-міших фрагментів
«Повісті минулих літ», який пізніше ліг в основу сюжетів багатьох літературних
творів, є розповідь про войовничого Святослава, який не знав страху й ніколи
не відступав перед ворогом. Його вислів «Іду
на Ви!» став афоризмом, ці слова князь відкрито промовляв, коли мав
намір боротися з ворогом. Відомим також став вислів Святослава, який він
виголосив перед нерівним боєм зі стотисячним грецьким військом: «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут
кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо;
станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про
себе». З-поміж найвідоміших сюжетів літопису такі: про загибель
Ігоря, про помсту княгині Ольги древлянам, про вбивство Бориса й Гліба їхнім
братом Святополком.
Захоплення минулим Київської Русі й глибокий сум з приводу княжих міжусобиць і
лиха, заподіяного ординцями, — провідні мотиви літопису.
Оригінал
«Повісті минулих літ» не зберігся, текст літопису дійшов до нас у двох
списках — Лаврентіївському та Іпатіївському.
«Повість
минулих літ» — це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних
й епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним,
то драматичним тоном, який іноді переривається надзвичайно емоційними
сплесками. У мові літопису чимало порівнянь (стріли летять, як дощ; князь
Святослав ходив легко, як барс), стійких сполук слів (втирати сльози, зломити
спис), народних приказок (смерть спільна всім, мертві сорому не мають). Мова
твору жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старослов’янізми,
й нороднорозмовні елементи
За
зразками «Повісті минулих літ» складалися Київський (про події XII століття)
та Галицько-Волинський літописи (про події XIII століття). У сукупності три
літописи називають «Літописом руським» — великою книгою про події часів
Київської Русі у світовому контексті до XIII століття.