Стоїть криниця
при дорозі. Стара-стара, аж дерево, з якої зроблена, побіліло. Над криницею
дашок, шифером обкладений, – мабуть хтось нещодавно ремонтував. Під ним і дощ перестояти
можна, і від спеки голову сховати. А над
дашком хрестик невеличкий приладнано.
І така вона вся
чепурненька, неначе капличка. Хто йде, той посміхнеться і нап’ється просто з відерця.
Усяк скаже: «Дякую».