Чи замислювалися ви, як живеться старшій дитині після народження інших дітей у вашій родині? Добре живеться, подумаєте ви. А ось я з вами не погоджуюся і поясню чому.
Всі ми народжуємо для себе. Гадаю, жінки сперечатися з цим твердженням не стануть. Хіба що зовсім небагато. Насправді ж це «для себе» обертається появою нових обов'язків, відповідальності для всіх членів сім'ї. Особливо для дитини, що опинився в сім'ї старшим.
Якось один мій знайомий сказав, що догляд за молодшою дитиною - це, в тому числі, і обов'язок старшого. Більш того, він був переконаний в тому, що це саме обов'язок, а не право.
Я задумалася над цим висловлюванням і зрозуміла, що подібне ставлення до своїх дітей йде з нашого дитинства або природного егоїзму. Чому, коли ми народжуємо «для себе» другої дитини, це раптом стає «обов'язком» першого? Та просто тому, що так вирішили ми, батьки. І тому, що це було нашим обов'язком в дитинстві. А ви у дитини питали, чи потрібна йому зараз цей обов'язок? Або він цілком почекає народження власних дітей? Чи не є те, що ми ставимо в обов'язок старшому догляд за молодшим, проявом нашого власного егоїзму та слабкості?
Коли народжується дитина в сім'ї, в якій вже є діти, життя старших дітей миттєво міняє свій звичний хід. Тепер, крім школи, гуртків, секцій і домашніх справ, на тендітні плечі старшу дитину лягають додаткові обов'язки у вигляді прання-прасування пелюшок, прогулянок з малям і другий посильною допомогою. Хтось вигукне: це ж рідна кров! Як можна вважати обов'язком допомогу у вихованні молодшого?
Якщо це не обов'язок, то що? Поклик крові? Бажання допомогти батькам? Сперечатися не буду, і це теж. Але в основному наділяємо такими обов'язками старших дітей саме ми, батьки. Не питаючи на те їхнього бажання. Мало того, що з народженням другої дитини першому приділяється набагато менше часу й уваги, так ще й його вільний час віднімається на такі от не малюковому обов'язки. Дитина в цей час міг би дивитися телевізор, малювати або ганяти з друзями у футбол.
Ні, я не закликаю всіх переглянути свої методи виховання дітей і звільнити старших від такої, часом непосильною, ноші. Кожен вирішує для себе сам, як йому виховувати своїх дітей.
Я просто пропоную задуматися і переглянути своє ставлення до такої допомоги. Ось ми, дорослі, сприймаємо цю допомогу як саме собою зрозуміле. Ми без сумніву і стиснені повідомляємо своєму підрослому дитині про те, що він не зможе піти сьогодні з друзями на каток, так як потрібно допомогти мамі, наприклад, сходити з малюком в поліклініку. Ми не дозволяємо дітям приводити в будинок гостей «поки дитина маленька». А це «поки» розтягується на невизначений час. Ми не дозволяємо дитині багато всього, що може порушити спокій молодшого, абсолютно не замислюючись про комфорт і спокій старшого. Ми багато чого ще робимо, перекладаючи свої обов'язки на старших дітей.
Як ніхто інший мене зрозуміють ті, хто жив у родині, в якій мама виховувала дітей сама. Це й зрозуміло, доводиться перекладати, адже більше допомоги чекати нізвідки. Іноді ми навіть дякуємо своїх дітей за допомогу.
Але задумайтеся, чи давно ви, обнявши свого старшого дитини, говорили йому про те, як любите його, як цінуєте його допомогу і що без його допомоги вам з усім цим вантажем проблем не впоратися? Говорили? Давайте не будемо лицемірити - колись нам про це розмовляти. Ну так, ми ж дорослі люди, зайняті. У нас будинок, сім'я, робота. Ми гроші заробляємо, будинок утримуємо і дітей виховуємо. А вони? Вони «всього лише» до школи ходять і відпочивають. Питання в тому, коли ж вони встигають вчитися і відпочивати?
Як виглядає день пересічного школяра? Ранній підйом, заради того, щоб піти до школи й заробити. І хай заробляють вони поки не гроші, а знання та оцінки, але ж це теж робота. Прийшовши зі школи, діти виконують посильні домашні справи: вимити підлоги, пропилососити, сміття винести, посуд помити. А далі - хто за секціями-гурткам, хто з собакою гуляти. А ще збігати в магазин і на «молочко», тому що мама не встигає після роботи. Прибіг і швидше за уроки. Ага, пора і меншенького з дитячого саду забирати, уроки можна і ввечері доробити. Повернувшись із саду, ще до маминого приходу, меншенького Різдвом-годуємо-розважаємо. Мама прибігла і готувати-прати-прибирати стала, попросивши старшого за молодшим доглянути. Уроки ще не все зроблено ... А так хочеться відпочити, мультик новий побачити і помалювати ... коли-небудь.