Працю називають першою потребою людини. Я повністю згоден з цим твердженням. Усім, що є в людини, вона зобов’язана праці.
Тварини у природі риють рівно стільки нір, скільки їм велить інстинкт, птахи будують такі ж гнізда. Тільки людина з дитинства хоче до безмеж удосконалювати свої витвори. Тому можна сказати, що людина природно потребує праці.
Не було б у світі великих гарних міст, струнких хмарочосів, якби не наполеглива праця винахідників, інженерів та робочих. Природа дарує людині воду, землю, каміння, залізну руду, але тільки праця здатна перетворити їх на речі складніші, цивілізовані. Без праці ми не могли би пересуватися за допомогою літаків, пароплавів, машин. Та що там – навіть колесо не придумали би, не доклавши зусиль. Так і ходили би пішки та голі – не пошили би собі навіть одягу.
Якщо людина нероба, ледар, її не люблять, не поважають оточуючі люди. Ніхто не хоче мати коло себе друга-ледаря, родича-нахлібника або ж хитрого колегу, який хоче перекласти свої обов’язки на інших.
Мене обурює, коли я чую від свої ровесників – мовляв, можна нічого не робити та жити краще за інших. Хто менше працює, той, мовляв, пізніше старіє, а чим більше знань набудеш, тим менше будеш заробляти грошей – навіть таку формулу вивели.
Я думаю, що такі твердження - це приманка для дурнів, її видумують всілякі шахраї для своїх цілей. Хіба мало працював, наприклад, Білл Гейтс? А що було б з Тарасом Шевченком, якби він лінувався записувати свої вірші? Ніхто би не запам’ятав його! Якби він не малював, не трудився над живописом, по нього ніхто би не знав, і його ніхто не схотів би викупити з кріпацтва