У спекотний літній день, коли на вулиці стоїть ясна погода і ми знемагаємо від високої температури, нам часто доводиться чути фразу «сонце в зеніті». У нашому розумінні мова йде про те, що небесне світило знаходиться в найвищій точці і максимально гріє, можна навіть сказати, обпалює землю. Давайте спробуємо зануритися трохи в астрономію і розібратися докладніше в цьому виразі і в тому, наскільки вірно наше розуміння цього вислову.
Екватором прийнято називати невидиму (умовну) лінію, що розділяє нашу Землю на два однакових півкулі - Південне і Північне. Вже давно відомо, що Земля стоїть не на трьох китах, як вважали в давнину, а має кулясту форму і, крім руху навколо Сонця, обертається навколо своєї осі. От і виходить, що найдовша паралель на Землі, що має протяжність близько 40 тис. Км, - це екватор. В принципі, з математичної точки зору тут все зрозуміло, але чи має це значення для географії? А тут, при найближчому розгляді, виходить, що на ту частину планети, яка розташована між тропіками, потрапляє найбільше сонячного тепла і світла. Обумовлено це тим, що дана область Землі завжди повернена до Сонця, тому промені тут падають майже прямовисно. З цього випливає, що на пріекваторіальних ділянках планети спостерігається найвища температура повітря, а насичені вологою повітряні маси створюють сильне випаровування. Сонце в зеніті на екваторі буває двічі на рік, тобто світить абсолютно вертикально вниз. Для прикладу, в Росії ніколи не відбувається такого явища.