Що б змінилося в моєму житті, якби випадково я опинилася б на безлюдному острові. Змогла б я там вижити, змогла б налагодити якийсь побут, чи змогла облаштуватися. Не знаю. Насамперед всі ми давно звикли покладатися на зручні та корисні винаходи цивілізації, навіть не помічаючи їх у повсякденному житті, але як вижити без водопроводу, без електрики і без холодильника, повного смачної їжі. На безлюдному острові мені довелося б шукати відповідне місце для будівництва будиночка, нехай навіть це був би курінь з гілок з дахом з листя, довелося б добувати вогонь і я точно впевнена, що не змогла б це зробити за допомогою тертя. Може бути мені вдалося б зробити збільшувальне скло з осколків пляшки, але і це далеко не факт. А адже вижити на безлюдному острові без вогню неможливо, треба десь грітися і на чомусь готувати їжу. Добре, якщо на моєму острові виявилися б їстівні плоди, або мені вдалося б зробити пастку для риби, в яку та потрапляла б під час припливу і застрявала при відпливі. Може бути в такому випадку від голоду я б і не вмерла, але розлад шлунку точно б заробила, особливо в перші дні адаптації. Тому якби я потрапила на безлюдний острів, я б кожну хвилину молилася про своє спасіння, про те, щоб мене швидше знайшли, бо день-другий на безлюдному острові – це пригода, а більше вже трагедія.