Іва́н Рутко́вич — український галицький іконописець кінця XVII — початку XVIII століття, працював переважно у Жовкві.
Перші ікони майстра — «Жертвоприношення Авраама» та «З'явлення Христа Марії Магдалині»[1].
З творчості Рутковича відомі збережені цілістю або частково іконостаси у дерев'яних церквах: у Волиці-Деревлянській, у Волі-Висоцькій, у церкві Різдва Христового Жовкви (1697 — 99), на початку XIX ст. перенесений до церкви Собору Пресвятої Богородиці у Скваряві Новій, нині у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького. Іконостаси І. Рутковича визначили тип західноукраїнського іконостасу кінця 17 першої половини XVIII століття з додатковим рядом євангельських сцен, а «жовківський іконостас» був вершинним етапом розвитку українського класичного іконостасу XVII століття.
Окремі донаторські ікони Рутковича виконані у традиційній манері. Серед них:
«Моління» (1682) у Троїцькій церкві в Потеличі,«Моління» (1683; тепер у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького),«Народження Марії» з Вижлова (1683, ікона втрачена),Христос Вседержитель із с. Солова (1693; тепер в Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» у Львові)
І. Руткович, зберігаючи багатовікові українсько-візантійські іконописні традиції — велику емоційну впливовість кольориту і музику лінійних ритмів, зумів обережно і з тактом використати нові західноєвропейські. елементи, зачерпнуті переважно з голандської гравюри.
У січні 2012 на Львівщині з дерев'яної церкви Вознесіння Господнього, пам'ятки архітектури національного значення у селі Волиці-Деревлянській Буського району, було викрадено 4 унікальні ікони XVII століття, намальовані Іваном Рутковичем[2].
Іменем Івана Рутковича названо вулиці у Львові й Жовкві.