Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води...1) Стрижі і ластівки пролітають низько над землею.
2) У нашій школі хлопчики і дівчатка навчаються разом.
3) Змахнула зима білим рукавом і вкрила своїми килимами землю.
4) Під легким подувом спекотного вітру море здригалося і посміхалося блакитному небу тисячами срібних посмішок.
5) Боротьба вчила хитрості, обережності, зіркості, сміливості.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води...
А вздовж річки зеленіють садки.
В зелених лаврах, в синій світлотіні
У сяйві сонця й вишні у цвіту,
В огні троянд, у моря мерехтінні
Побачить кожен може красоту.
Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні?
Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів — усе це викликає дорога серцю, ні з чим не зрівнянна природа рідного краю.
Сонце в небі, пісня жайворонка, поле золотого колосся з волошками й маками — незрівнянна краса.
Радість від доторкання сніжинки, здатність до такого почуття є цінністю духовною, необхідною людству для самозбереження.