Якщо описані події є осінню 1015 за «вересневим» початком року, а Ярославу були ці ж 27-28 років, то він міг народитися лише у 987–988, що малоймовірно, однак, зважати треба і на дати народження його дітей (Анна Ярославна народилася близько 1032, коли її батькові було з 55 років, а Ігор Ярославич взагалі близько 1037, у 60-річного батька). А такий вік у середньовіччі вже був старечим, не те щоб у такого чоловіка ще могли народитися діти.[1]
Василь Татищев з недовірою відносився до звісток літописів про шлюб Володимира. Згідно з історіографом, Ярослав народився у 978 році. Таким чином Татищев дійшов висновку, що шлюб Володимира і Рогніди мав би бути укладеним у 975 або 976 році. Саме тому, як вважав Татищев, і була війна Володимира з легітимними синами Святослава. Судячи з усього, твердження про 76-річний вік Ярослава з'явилося, щоб представити його старшим від Святополка.
Таким чином його право на Київський стіл мало б виглядати цілком
законно. Але існують точні свідчення на користь старшинства саме останнього. Чимало вчених сумнівалися у твердженні ПВЛ, нібито Ярослав у 1054
мав 76 років. Пізніші списки (Никонівський, Воскресенський) свідчать,
що Ярослав помер уже в 66 або 67 років. Що й не дивно — ці свідчення
були вирахувані на основі інших літописних звісток про 28-річний вік
князя у 1015.
Додаткові свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939–1940
Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета
князя. Виявили його зріст на момент смерті — 172—176 см, а варто
припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а
також спадкову хворобу Пертеса.
Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті —
65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські,
свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося
незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних
досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його
народження 986 роком.[2]
Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 і помер у віці 70 (майже 71) років
Зовнішність
Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглось
У зовнішності переважали риси, притаманні слов'янам Наддніпрянщини.
Він був людиною достатньо високою на зріст (173—176 см), із середнім
видовженим обличчям, різко випнутим носом дещо хвилястої форми та з
тонко окресленими, відносно неширокими вилицями. У Іпатському літопису
(РІК 6524 [1016]), у розповіді про війну Ярослава із Святополком
читаємо:
«
...Прийшов
Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не
одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці
одні проти одних. І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з
новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: "Чого прийшли ви зі
шкандибою оцим?".[3]
»
Князювання
Княжий знак Ярослава Мудрого
Наприкінці правління Володимира Великого, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер.
Після смерті свого батька Володимира 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.