Розташована на Півночі України в басейні середньої течії Дніпра, в
межах лісової і лісостепової географічних зон. Площа її становить 28,1
тис. кв. км (бл.4,8% території країни). Річки, що пересікають сучасну
Київщину, належать до басейну Дніпра, який тече в межах області на
протязі 246 км. Всього в області 177 річок, серед яких - Прип'ять,
Тетерів, Ірпінь, Стугна, Рось. На її території 55 водосховищ (найбільші з
них Київське, більша частина Канівського), 2383 ставки. Річкові заплави
утворюють понад 750 невеликих озер.
В області налічується 85
територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в т.ч. дендрологічний
парк Олександрія і пам'ятки садово-паркового мистецтва - Згурівський і
Кагарлицький парки.
Сприятливі кліматичні умови, наявність
численних водних об'єктів визначають роль Київської області як важливого
рекреаційного регіону, де функціонують санаторії, будинки і бази
відпочинку, дитячі табори. Серед курортів найважливіші - Біла Церква,
Ворзель, Ірпінь, Конча-Заспа, Миронівка. Рекреаційно-оздоровче значення
мають також курортні місцевості - Піритове, Лютіж, Клавдієво-Тарасове,
Буча. В області є 30 готелів.
В області функціонують 16 музеїв, у
тому числі три заповідники - історико-етнографічний "Переяслав",
музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 р." у с. Нові Петрівці,
історико-культурний заповідник у місті Вишгороді.
Цікавий і
цінний матеріал зібраний у Білоцерківському і Фастівському краєзнавчих,
Яготинському історичному музеях. У с.Мар'янівка створено музей-садиба
видатного співака І.С. Козловського.
211 нерухомих пам'яток
області внесено до Державного реєстру національного культурного
надбання. Багато населених пунктів Київщини мають давню історію,
насичену подіями.
Біла Церква є спадкоємницею міста Юріїв,
заснованого Ярославом Мудрим у 1032 р. В 1050 р. було збудовано
Георгіївську церкву. Серед археологічних пам'яток міста - городище
XI-XIII ст.
Фортеця неодноразово зруйновувалась і
відбудовувалась. Після татаро-монгольської навали вона довгий час лежала
в руїнах. У XIV ст. починається відродження міста. Перша документальна
згадка про його нову назву - Біла Церква, пов'язану можливо з руїнами
давньої церкви, датується 1331 роком. У середині XVI ст. воєводою
Ф.Пронським тут побудований замок. Стимулюючи заселення цього важливого
опорного пункту боротьби з татарами, польські королі надають міщанам
пільги, звільнивши їх від податків. Натомість на них покладаються
витрати на утримання замку і обов'язок польової варти. В 1589 р. місто
здобуло Магдебурзьке право.
В період Паліївщини Біла Церква була
фактично другою столицею Гетьманщини (1704-1711). У 1706 р. І. Мазепою
та К.Мокієвським тут закладено Миколаївську церкву, що збереглася до
наших часів.
У 1774 р. Біла Церква була подарована королем
Станіславом Августом Понятовським коронному гетьману Польщі
Ф.Браницькому. В 1793-99 pp. Олександра Браницька на місці діброви на
лівому березі р. Рось заклала ландшафтний парк, який здобув назву
"Олександрія". Він створений за проектом і під безпосереднім
керівництвом італійця Д.Ботані. В паркових композиціях природні пейзажі
органічно поєднуються з архітектурними спорудами - павільйонами,
альтанками, колонадами, містками, побудованими в романтичному стилі.
Деякі з них збереглися до наших днів. Це - колонада "Відлуння", "колона
чалі", водоспад "Руїни", а також інші численні ставки з водоспадами,
каскадами і фонтанами. Флора парку представлена місцевими та екзотичними
видами.