Ідейно – тематичний зміст твору розкривається за допомогою
найпростішого аналізу. У Мартина Борулі досить щаслива сім’я, де кожна
людина займається тим, що кожному із них близько. Але фантазії батька
сім’ї і його бажання піднестися над реальністю перевернули життя цієї
родини з ніг на голову. Мартин Боруля звик до роботи, але, щоб стати
дворянином, він довше залишався в ліжку вранці. Він заборонив своєї
доньці займатися справами по господарству, тому що це не дворянська
справа. Також він забажав надмірно розумного нареченого для неї із
міста. Мартин Боруля, який у минулому був настільки близьким до
звичайних буденних справ, не міг навіть помислити, що його дочка, яка
виросла в селі, навряд чи зможе побудувати своє щасливе життя з кимось
із міста. Він також вніс корективи і в життя свого сина, відправивши
його на службу писарем, до чого у сина не було ніякої схильності. Жанр
трагікомедії при цьому дуже вдало розкривається завдяки зображенню у
творі всіх тих кумедних ситуацій, які випали на долю Мартина Борулі і
членів його родини. Цілком зрозуміло, що в кінцевому результаті доля
розставила все по своїх місцях і дала Мартину Борулі те, чого він
заслуговував. За ним так і не був визнаний статус дворянина через
незначну дрібницю – відмінність однієї літери в його прізвищі. Крім
того, його син так і зміг впоратися з проблемами на службі і був
звільнений, а від доньки пішов наречений-аристократ. Таким чином, Мартін
Боруля не тільки став жертвою власної фантазії, але і приніс дуже
багато страждань усім своїм близьким.
Говорячи про мораль даного твору, можна констатувати, що у автора
вийшло зробити її простою і очевидною для читачів. Кожна людина має
нахили до якоїсь діяльності, що пов’язано зі спадковістю або способом
життя. Не варто різко змінювати себе і прагнути до чогось протилежного,
адже до добра це не доведе.