Питанню «вибору віри» князя Володимира Святославовича присвячена велика кількість літератури. Однак у них переважно акцентується увага на такий момент, як хрещення Русі. Щодо інших можливостей «вибору віри» (язичницької, мусульманської, іудейської, західнохристиянської), то про них автори згадують рідко. Загаломпереважає думка, ніби ці можливості були безперспективні.
Проте це не зовсім так. Уже той факт,що в «Повісті минулих літ» приділенобагато уваги питанням «вибору віри», критиці неправославних вірувань, сам по собі є промовистим. Звичайно,розповіді про «вибір віри», наведені в «Повісті…», є легендами. Однак за будь-якою легендою стоїть реальність. І якби не було реальних можливостей «вибору віри», то такі легенди невиникали б, і їм би стільки уваги не приділяли християни-літописці. Останні хотіли утвердити думку, нібивибір християнства візантійського обряду для Русі був правильний та єдино можливий.
Ця теза християн-літописців (правда, вже в модифікованій, «секуляризованій» формі) так чи інакше домінувала й продовжує домінувати серед науковців, які досліджували давньоруську історію. Зумовлено це, по-перше, тим, що вони, здебільшого, формувалися в лоні християнської (часто – православної) культури, по-друге, те, що використовували християнські джерела, ступінь довіри до яких був високим. Щодо нехристиянських джерел, котрі висвітлювали «вибір віри» князя Володимира, то вони або не дійшли до нас, або сприймалися критично і використовуються мало.
Не будемо зараз обговорювати можливості язичницького, іудейського чи західнохристиянського вибору. Зупинимося лише на можливостівибору мусульманського. Тим більше, що збереглися джерел, які дають змогу більш глибоко висвітлити це питання.