- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Добре. А в тебе як?
- Теж непогано
- Вже дуже скоро буде літо, каникули, роби що хочеш
- Так, справді, вже скоро
- Чім займатимишся??
- Поїду на море, потім буду жити з сестрою, робити все що заманється
- Море - це добре, я теж мабудь поїду
- Я от що думаю, ми ж підемо у одиннадцятий класс
- І що?
- А що далі? Як складеться наше життя?
- Незнаю, у кожного свій шлях
- Я буду сумувати за школою
- Я теж буду сумувати, за вчителями, за однокласниками
- А пам'ятаєш нашу першу вчительку?
- Звісно,вона нас дуже всіх любить, і ми її теж
- А як вона захищала нас, заступалася за кожного, підтримувала, вона була, як друга матір
- Так, це правда
- Мені буде не вистачали уроків, перерв, нашого місця на підвіконні
- А мені буде бракувати нашої другої вчительки, яка була хоч дуже сувора, але все ж таки добра та справедлива.
- У дитинстві мені здавалося, що закінчу школу з радістю, скоріш хотілося вийти з ціх стін, стати свободною людиною, а зараз? Я не хочу йти зі школи.
- Знаєш, як не дивно це звучить, але й мені теж не хочеться
- Пам'ятаєш, як ми вперший раз зустрілися?
- Звісно. Я приїшла к вам у клас у віці десять років. Ти була гарненька, смуглява, привітна, добра, весела.
- А ти, як зараз пам'ятаю, була з довгим волоссям, добрими очами, з доброю душею.
- Так, ми знаїшли спільну мову, та почали дружити
- Я хочу, щоб останній рік у школі, був такій же яскравий, як і наші спогади
- Я теж
- До завтра!
- До завтра!