Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа... Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів... Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!
Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись... І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).