Сонце стомлено, позіхає і хоче заснути,
Тихо прощається на ніч з похмурою природою.
І навіває на ліс напівсонну смуток.
Осінь - зовсім невеселий времечко року.
Вітер гуляє по лісі. Він тихий поки.
Бігають пО лісі сумні дикі звірі.
Гул лунає звідкись здалеку.
Сонце крокує в небесні добрі двері.
Лише самотнє деревце боязко тремтить.
Нудно йому, самотність гніт і дерева.
Лише запізніло віз з конем пробіжить.
Шкода, що у дерева немає ніколи новосілля.
Біля одинокого дерева довго блукав
Старий художник, такий, як він, самотній.
Намалював. Постарався старий і забув...
Ах, деревце, не сумуй посередині дороги