1. Як я зрозумів, варто оцінити спадкування за законодавством до спадкування, яке було колись давно та узгоджувалося саме з нормами моралі (як і будь-які суспільні відносини того часу). На даний момент спадкування вібдуваєтсья за заповітом або за законом. За заповідом спадкодавець сам визначає, кому, скільки та яка спадщина дістанеться. При спадкуанні за законом встановлюються черги спадкування. Так, у першу черго (тобто першочергове парво на отримання спадщини) входять діти, один із подружжя, батьки. У другу - брати та сестри, дід та баба, у третю - тітки та дятьки та ін. Таким чином законодавець намагається розподілити майно саме у відповідності із рівнем спорідності, тим самим підтверджуючи моральність вибору. При жимих дітях усе майно отримають вони, а не інші дуже далекі родичі. В той же час існують випадки, коли певні особи ОБОВЯЗКОВО мають право на частину спадщини: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. В даному випадку знову підтверджується моральність видору законодавця: особи з обмеженими можливостями обовязково отримують частину спадщини. 2. Задля захисту своїх прав особи можуть звертатися до самих правопорушників із законними вимогами, до відповідних органів та посадових осіб, до суду, тертейського суду, міжнародних установ тощо