Ко́пний суд — суд сільської громади в Україні, в Білорусі і Литві, що виник за раннього феодалізму. Збирався у заздалегідь визначеному місці — копищі. К.C. здійснювали обрані населенням копного округу судді — «копні мужі».
К.C. поєднував слідчі і судові функції, діяв за звичаєвим правом.
Збирався кілька разів: для розшуку злочинця по «гарячих слідах» —
«гаряча копа»; для судового слідства — «велика копа» з представників сіл
копного округу; для остаточного вирішення справи і виконання вироку —
«завита копа» (завити — закінчити). К.C. присуджував до штрафу,
відшкодування збитків, тілесних покарань, смертної кари, практикував
умовне засудження. Апеляційною інстанцією проти вироків К.C. були
державні суди.
Поступово законодавство дедалі більше пристосовувало К.C. до інтересів феодалів, які з часом замінили їх вотчинними судами (див. Єдлінський привілей 1430). Вотчинні суди чинили земельні магнати над належними їм селянами (див. Вотчина). Згадки про К.C. зустрічаються ще в документах 2-ї пол. 17 ст. На Волині і Поділлі К.C. збереглися з певними змінами до 20 ст.
Смерд — член громади на Русі у ХІ-XV століттях, людина, позбавлена особистої свободи і власності.
Холопи — назва невільних людей у давній Русі, вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами. Холопи – населення, що перебувало у повній власності князя.