Ми лежимо у велетенського каменя відірвавшогося від рідної гори.Цей уламок,порослий мохом,здається сумним і похмурим.На його бік,звернений до моря,хвилі накидали баговиння,водоростей.Обвішаний ними камінь здається прив'язаним до вузької пісчаної смужки,відділяючої море від гір.Вогонь нашого багаття освітлює його з сторони,оберненої до гори.По старому каменю,покритому глубокими тріщинами бігають тіні.