Людина народжена для праці, як птах для польоту, так пише Папа Римський Пій ХІ у своїй енцикліці „Quadrogesimus Annus“ (QA, 61). Цим самим він висловлює головну істину. Розкриття людини, її самореалізація здійснюється завдяки постійній праці, які частково вимагає дуже великих зусиль. Хто не працює, хто не докладає зусиль, той також і не може розкрити свою особистість. У країні з молочними ріками та киселевими берегами немає особистостей!
Але вже ці перші спостереження чітко показують, що те, що розуміється під працею, потребує детальнішого визначення. Фізика визначає роботу як кгс×м (кілограм-сила помножена на масу), як вагу, яка рухається на відрізку шляху. Праця, про яку йде мова у нашому контексті, означає більше. Вона має на увазі людину, людську працю. Ця праця може бути фізичною або ж духовною, хоча на практиці будь-яка фізична праця охоплює, принаймні, мінімум «ноу-хау» та спільної думки. Праця може виконуватись спільно або самостійно, вона може здійснюватись за оплату або без оплати, це може бути професійна праця у промислово-господарському значенні або ж праця на добровільних засадах чи в сім’ї.
На відміну до цього діяльність життєвих органів не є працею. Дії тварин також не можуть характеризуватись як праця у людському розумінні. Хоча гра та спорт пов’язані з докладанням зусиль та рухом, але вони не є працею, навпаки, вони служать відпочинком від праці.