Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, бо вона не що інше, як жива скарбниця людського духу. У мові віддзеркалюється весь народ, його культура, традиції. Коли зникає народна мова, — народу нема більше!
Мова — це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями й сотнями попередніх поколінь, злелеяний у піснях, переказах. Мабуть, не було жодного видатного письменника, який би від усього свого серця не висловив любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю.
Мова — основа культури нації, найбільший її скарб, і відбирати її в людини чи народу — значить відбирати все минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найприроднішого в їх творчому існуванні.
Доля української мови сумна і героїчна водночас. Але, незважаючи начисленні перешкоди і лихоліття, вона, як і наш народ, все-таки вистояла..
Люби свою мову, плекай її, дбай про неї. Це ж дорога твоя спадщина віків і поколінь. Користуйся нею, оберігай її, передай її, збагачену і ще більш розвинену, своїм дітям і онукам, а вони передадуть наступним поколінням.