Нарешті і до нашого міста прибула на білих конях зима. Випав білий пухнастий сніг і закрив собою все: землю, дороги, тротуари, одягнув дерева і кущі в теплі шуби.
Білі коні зими... Де пролинуть вони,
там земля у снігах голубіє...
Я вийшов на вулицю і не впізнав її. Тільки вчора ввечері все навкруги було чорним і непривітним, а сьогодні вранці сніг так блищить на сонці, що аж очам боляче. Іду вулицею і по слідах на снігу бачу: ось собака пробіг, а он пташині сліди залишились на білому снігу. Калюжі замерзли, перетворившись на кришталеві озерця, в яких видно воду. Тихо на вулиці, усі звуки потонули в снігу.
І куди не глянеш оком, —
біле все кругом,
де змахне зима широким
білим рукавом...
Моя вулиця гарна в будь-яку пору року. Але взимку вона стає якоюсь загадковою і чарівною. Дивишся на дерева — і здаються вони тобі казковими новорічними ялинками, які чекають зимових свят. Іноді вулицю так засипає снігом, що ми з сусідами змушені рити тунелі, щоб можна було вибратися із снігового полону.
Нам весело взимку, а от птахам — не дуже, тому ми піклуємось про них — підгодовуємо. На білій скатертині снігу яскраво виділяються червоні ягоди горобини. Дивлюсь, як галки скльовують їх довгими дзьобами. Хтось прикрасив ліхтариками найбільшу ялинку на нашій вулиці. Дружно чекаємо веселих свят.