З аповіту сила є незбагненна й нині.
К обзарева мрія, це Волю України
О кропити кров'ю ворогів заклятих, у
Б оротьбі за правду цих нелюдів здолати!
З амолить у Бога гріх за все людське горе,
А ворожу не хай кров знесе вітер в море.
Р озлетілись Кобзареві "Думоньки" у світ,
Е погеєм його творів сяє "Заповіт".
М айбуття хотів він бачить "Раєм" на землі.
У сім'ї великій вольній люди щоб жили.
С ад вишневий, а з дитям щасливая мати. Й
"Е нгельгарди" не будуть світом панувати!
Р ід козацький світом сіється рясненько. Не
Ц уратиметься мови України-неньки,
І усе життя своє буде їй вірненький!