І знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар i струшують на землю бентежнi звуки далеких дзвонiв.
В божому храмi страшенно пахло свiжовиробленими кожухами i розiгрiтим воском.
Незабаром над'їхав за фiгурами розлючений пан зi своїми гайдуками.
В його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка життєлюба, а в моїх — сльоза...