Матір*ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі. Своїм прикладом вона навчає сина довіряти землі свої болі і радощі і просити, щоб та родила "для всякого". Та у повісті постає випробування в період знецінення життя у грізних вихорах громадянської війни та культивування нетерпимості. Морози вдарили по крилах Михайликових "гусей-лебедів", коли класові принципи роз*єднали людей, а нова "педагогіка" почала пускати паростки в людських душах. Ось Люба каже Михайликові: "У нашого діда революція гарного коня забрала, а взамін поганого дала". "Бо так треба було", - кажу я словами дядька Себастіана, і дівчинка погоджується зі мною.
У цьому "так треба було" криється те, яким був Михайлик, що головним у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищепили Михайлику з перших років його життя.