Помогите!!!!! ПОЖАЛУЙСТА
1.Напишіть до тексту творче продовження, поміркувавши над епіграфом.
Ікебана
- На твоїй планеті, — промовив малень-
кий принц, — люди викохують в одному
саду п’ять тисяч троянд... і не
знаходять того, що шукають...
— Не знаходять, — погодився я.
— Але ж те, що вони шукають, можна
знай¬ти в одній-однісінькій троянді, в
ковтку води...
(Антуан де Сент-Екзюпері)
У Всеволода Овчинникова прочитав я японську притчу про майстра чайної церемонії Рікю, на всю країну відомого своїми кві¬тами повитиці. Поглянути на них захотів сам володар. Та, прибув¬ши в сад Рікю, здивувався й обурився .. усі квіти були зрізані. Хто зна, які б то мало наслідки, якби в кімнаті для чаювання не побачив володар ікебану — з одного-єдиного стебельця повитиці. Усіма кві¬тами свого саду пожертвував Рікю, щоб підкреслити їхню красу в одній, у найкращій квітці!
Подумалось.. освоїти й собі ікебану. Показати б одне-єдине слово так, щоб краплю роси не струсити з нього!
Звісно, тут і талант потрібен, і смак неабиякий. А ще, можливо, і мужність. Увійти до класу з оберемками та віниками слів набага¬то простіше. Але ж хай і найкращі квіти будуть в оберемку .. хто їх у гурті розгледить? Хай і як пахтітиме віник .. до віника хто приню¬хується? Та й навіщо краса — оберемками, а віниками — пахощі?
П’ять тисяч слів кажемо й хочемо .. хоч би одне почули!
Навчитись би казати одне. Щоб схотілось п’ять тисяч почути (С. Павленко).