Через усю п'єсу «Життя — це сон» послідовно проводиться думка: людина може й повинна долати не присуди долі, а саму себе — шляхом духовного й морального вдосконалення, це й є той істинний шлях, що веде до добра.
Треба приборкувати в собі звіра, і тоді людина не повністю залежатиме від фатуму.