Народився в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в багатодітній родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика В. В. Енгельгардта, який - як племінник князя Г. А. Потьомкіна - успадкував значну частину його малоросійських володінь.
Його предки по батьківській лінії походили від якогось козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Предки матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття [9].
Через два роки батьки Тараса переселилися в село Кирилівка, де він провів своє дитинство. Мати його померла в 1823 році; в тому ж році батько одружився вдруге з удовою, яка мала трьох дітей. Вона відносилася до Тараса суворо. До 9-річного віку Тарас був під опікою своєї старшої сестри Катерини, дівчата доброї і ніжної. Незабаром вона вийшла заміж. У 1825 році, коли Шевченко йшов 12-й рік, помер його батько. З цього часу починається важка кочове життя безпритульної дитини: спочатку прислужував у дяка-вчителя, потім по навколишніх селах у дяків-малярів ( «іконописців», тобто художників-іконописців). У свій час Шевченко пас овець, потім служив у місцевого священика погонича. У школі дячка-вчителя Шевченко навчився грамоти, а у малярів познайомився з елементарними прийомами малювання. На шістнадцятому році життя, в 1829 році, він потрапив в число прислуги нового поміщика П. В. Енгельгардта - спочатку в ролі кухарчука, потім слуги- «козачка». Пристрасть до живопису не залишала його [10].
Помітивши здібності Тараса, в період перебування у Вільні, Енгельгардт віддав Шевченка в навчання викладачеві Віленського університету портретистові Яну Рустема. У Вільні Шевченко пробув близько півтора років, а з переїздом в початку 1831 року в Санкт-Петербург, Енгельгардт, маючи намір зробити зі свого кріпосного домашнього живописця, послав його в 1832 році в навчання до «різних живописних справ цехового майстра» Василю Ширяєва. Будучи помічником Ширяєва, Шевченко брав участь у роботі над розписами петербурзького Великого театру.